Урочисту Святу Літургію о 10:30 очолив Преосвященний владика Софрон Мудрий, ЧСВВ, з Івано-Франківська. З ним співслужили 15 священиків-василіян: о. Павло Райчинець, Протоігумен Провінції св. Миколая в Україні, о. Роберт Лисейко, ректор ВІФБС, о. Макарій Солюк, настоятель Бучацького монастиря, а також настоятелі і представники інших василіянських монастирів – з Івано-Франківська, Гошева, Львова, Жовкви, Луцька, Малого Березного, Лаврова. У Божественній Літургії взяли також участь численні монахи, монахині, родичі й знайомі кандидатів до священства та парафіяни церкви Чесного Хреста Господнього.

У проповіді, на основі читання про зустріч Ісуса Христа з десятьма прокаженими, з яких тільки один повернувся, щоб скласти подяку, Владика Софрон звернув увагу на гідність священика. Старозавітні священики не лікували, мали тільки обов’язок тих, які одужали, знову приєднати до громади. Зцілив же тих десятьох прокажених Ісус Христос. Страшною хворобою є проказа, набагато ж страшнішим є гріх людини, бо він не тільки тілові наносить шкоду, а нищить безсмертну душу. Ісус Христос, Син Божий, який став людиною, хоче злікувати людство з його гріха. Щоб бути якнайближче до людини, Він установив у Церкві святі Тайни, беручи участь в яких, християни отримують силу для боротьби з гріхом. Відпоручниками Ісуса Христа є священики, які отримали владу здійснювати святі Тайни, зокрема приносити безкровну Євхаристійну Жертву, відпускати в Божому імені гріхи людей. Велика це гідність, велика й відповідальність…

Чин ієрейських свячень відбувся по закінченні Великого входу Літургії. О. ректор Роберт Лисейко, делегат Протоігумена Провінції Найсвятішого Спасителя о. Йоанікія Чверенчука, підвів трьох дияконів, Вінкентія, Андрія та Йосафата, до престолу. Привітавшись з владикою - святителем та тричі поцілувавши чотири кути престолу, як також руку, набедренник і праве рамено владики, усі три кандидати до свячень склали визнання віри і присягу, поклавши руку на Євангеліє. Опісля стали навколішки перед самим престолом, і владика Софрон прочитав молитви ієрейських свячень, а вся церковна громада молилася, «щоб зійшла на них благодать Святого Духа», і щоб вони були добрими священиками, на зразок Ісуса Христа. Після молитов нововисвячені ієреї, під гучний спів священиків і вірних «аксіос» (з грецької – «достойний»), були облечені у священичі ризи: епітрахиль, пояс, нарукавники та фелон. Після цього вони стали до престолу і далі з усіма священиками відправляли Божественну Літургію.

На закінчення Служби Божої хор заспівав «многая літа» Вселенському Архієрею Папі Венедикту ХVІ, Блаженнішому Патріарху Любомиру, єпископам, священикам, зокрема новоієреям, їхнім батькам та родичам, монахам і монахиням та всім вірним.

Дякуючи владиці Софронові, о. Роберт Лисейко побажав йому міцного здоров’я і Божої опіки, щоб ще довго міг служити як архієрей Христовій Церкві. Також відзначив, що цей рік був дуже плідним на священичі свячення для обидвох Провінцій Василіянського Чину в Україні. Настоятель монастиря Чесного Хреста Господнього о. Макарій Солюк також привітав новопресвітерів, парафіян і численних гостей з цим торжеством, а зокрема подякував владиці Софронові і священикам, які прибули в цей день до Бучача.

Від імені нововисвячених ієреїв до присутніх звернувся о. Вінкентій Слободян, який подякував Богові за дар життя і покликання, Василіянському Чинові за монаше і священиче виховання, владиці Софрону за уділення свячень, батькам за любов і турботу, друзям, знайомим та всім вірним – за підтримку і молитви.

Після закінчення Божественної Літургії та спільної фотографії новоієреї уділили усім присутнім своє священиче благословення.