«Християнська родина та рідна українська Школа —
це передумови здорового виховання прийдешніх поколінь!
Отож, заповідаю вам: відроджуйте їх і рятуйте їх в Україні
й у всіх країнах поселення нашого українського народу!»
( Патріарх Йосиф Сліпий)

Є в українській історії чимало героїв-подвижників, людей, на котрих можна було б рівнятися, з кого брати приклад.

Серед них — єпископ УГКЦ Йосип Сліпий, який не здався репресивній радянській системі, віддавши за свої переконання 18 років життя, які провів у таборах Сибіру та Мордовії.

Якнайкращий спосіб познайомитися з цією визначною особистістю, підзарядитися від духовного джерела — відвідати музей-садибу Й. Сліпого в селі Заздрість, Теребовлянського району Тернопільської області, що й зробили колегіанти.

У глибині села ми побували у столітній хаті, де народився майбутній патріарх. Нам стало відомо, що від народження він був слабкого здоров’я. Лікарі сказали, що дитина не виживе. Мама, взявши Йосипа на руки, навпростець, через поля, побігла до Зарваниці. Вона вірила, що ікона Богоматері зцілить її сина. Ревно молилася, й на ранок хворобу як рукою зняло. Мати завжди нагадувала про це синові. Можливо, саме ця подія й пробудила в ньому покликання до священичого стану. У 1911 році Йосип Сліпий поїхав на студії до міста Львова.

Там його запримітив митрополит Андрій Шептицький — саме він послав талановитого студента на навчання в Інсбрук, в Австрію, в єзуїтську колегію, де він здобув високу європейську освіту. Втім, вчитися він не припиняв ніколи — знав сім мов, став доктором теології, згодом ректором Львівської духовної семінарії, а потім — Академії. 30 вересня 1917 року прийняв Тайну священства. У грудні 1939 року митрополит Андрей Шептицький в Унівській лаврі висвятив отця Йосифа на єпископа з правом наступництва.

Після смерті Митрополита у листопаді 1944 року отець Йосиф став главою УГКЦ.

Митрополита Йосифа Сліпого тричі арештовували радянські спецслужби «за антирадянську діяльність і співпрацю з фашистськими окупантами».

Його звільнили 1963 року на вимогу громадськості. На захист митрополита Йосифа став Папа Римський Йоан ХХІІІ, Президент США Дж. Кеннеді. Того ж року Ватикан визнав Йосипа Сліпого главою УГКЦ та Верховним Архиєпископом. Тоді митрополит узяв участь у ІІ Ватиканському соборі, де запропонував утворити помісну Українську католицьку церкву на чолі з патріархом.

У 1965 року Йосиф Сліпий отримав титул кардинала, а в 1975 році — звання патріарха Києво-Галицького. Впродовж наступних років свого перебування на волі Блаженніший відвідав усі українські поселення у світі, об’єднав український єпископат у Синод Української Церкви, активно працював науково (понад 12 томів його праць вийшло у Римі), був ініціатором створення нових монастирів та храмів.

Йосиф Сліпий помер 7 вересня 1984 року в Римі, а вже у роки незалежної України, 1992 р., тіло патріарха Йосипа (Сліпого) було перенесене з Риму до Львова та перепоховане у кафедральному соборі Святого Юри.

Нас переповнювала радість, що ми все це почули у хатині, де зростав Патріарх Йосип Сліпий. Сподіваємось, що через його молитви випросимо для себе мудрості, міцності та непохитності у вірі. Щиру подяку складаємо о. Теодору ЧСВВ за організацію поїздки та о. Тадею ЧСВВ за духовний супровід, спільні молитви, які разом спільно занесли до Господнього престолу.

Михасів Андрій, учень 10-В класу