Тарас Григорович Шевченко – велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його слові все те, що таїлося в самій глибині серця. Із тим скарбом – словом свого найкращого сина – український народ і виходить до всіх людей.           

    І мене в сім’ї великій,     

                В сім’ї вольній, новій,                 

                                                               Не забудьте пом’янути                                                              

Незлим, тихим словом.

Такими словами розпочинався усний журнал «Вшануємо Т.Г.Шевченка» 10 березня у приміщенні актової зали колегіуму.

І щоб глибше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграла ця людина в житті нашого народу, ведучі свята Карвацький Ю. і Касіян В. (учні 10-Б класу) пригадали життєвий і творчий шлях Т.Шевченка із використанням слайдів.

 І сторінка – «Дитинство» – перенесла нас у ті тяжкі роки, коли на Україні було кріпацтво. Допитливий хлопчик Тарас ріс у злиднях, швидко осиротівши. Про цей період життя Т.Шевченко пише в поезії «Мені тринадцятий минало», яку читав учень 9-А класу Пулик О.

«Юність у Петербурзі» відкрила нові шляхи для Т.Шевченка. Зустріч із І.Сошенком вплинула на викуп із кріпацтва поета. Відпускна відчинила двері  в омріяну Академію. Крім художніх здібностей, у Т.Шевченка прокидається ще один талант – поетичний.

У «Ранній творчості» поет наслідує старших поетів-романтиків. Баладу «Реве та стогне Дніпр широкий…» цього періоду читав Авдєєв Віталій (учень 8 класу).

 «Думи мої, думи мої…» декламував учень 10-А класу Думка Богдан Цим віршем починався перший Шевченків «Кобзар», що є  заспівом до збірки й до всієї творчості поета. Думами Шевченко називає свої твори. Уривки із  найбільшого поетичного твору «Гайдамаки» читали учень 10-А класу Башта  Микола та учень 9-А класу Іванцик Юрій.

II сторінка. Шевченко подорожує Україною, працює над  альбомом «Мальовнича Україна», створює збірку «Три літа». Учень 10-Б класу Півторак Андрій прочитав поезію «І золотої, й дорогої». 

 Бойова програма поета-демократа – «Заповіт» став національним гімном і революційною піснею. Його декламував учень 11-Б класу Саган Михайло.

Поема «Сон» стала причиною арешту Т.Шевченка. Читав її учень 9-А класу Кудін Дмитро.

III сторінка – десятирічне ув’язнення в Оренбурзі та Новопетровському укріпленні без права писати й малювати. Ще в  казематі Т.Шевченко написав вірш «Садок вишневий коло хати», який став шедевром лірики поета. Його прочитав нам учень 8 класу Райс Роман, а поезію «Зоре моя вечірняя» – Клебан Микола (учень 8 класу). 

«Доля» – поезія «Четвертого періоду життя і творчості», коли Т.Шевченко знову став вільним. Її прочитав учень 9-А класу Кизик Нестор. Після звільнення поет багато хворіє, але далі продовжує працювати. Рада Академії мистецтв надає Шевченкові звання академіка-гравера.

Смерть поета, багатолюдні похорони, перепоховання на Чернечій горі. Здається, все закінчилось. Але пам’ять залишається невмирущою. Сьогодні знову і знову відкриваємо все нового і нового Шевченка – Великого Кобзаря. 

Оксана Пулик,

психолог, вчитель української мови